НАГОРОДИТИ, рожу, дит, сов. что.(Един.)Наградить.[Фридерих:] Милостивый государь и король! .. Вот здѣсь прямой Фридерих! И разсудите преступление его наказати или любовь его нагородити. Пикель 120.
НАГОРОДИТИ, рожу, дит, сов. что.(Един.)Наградить.[Фридерих:] Милостивый государь и король! .. Вот здѣсь прямой Фридерих! И разсудите преступление его наказати или любовь его нагородити. Пикель 120.
Смотреть больше слов в «Словаре русского языка XVIII в»
ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́... смотреть
(кого/що, ким/чим)дієсл. недокон. виду (що робити?)Дієприслівникова форма: нагородивши1. дати нагороду кому-небудь2. (перен.) вiддячити, вiдплатити ком... смотреть
недок. нагороджувати, док. нагородити1) to reward, to recompense, to remunerate; (орденом та ін.) to decorate (with)2) перен. (здібностями і т.ін.) to ... смотреть
НАГОРОДИ́ТИ¹ див. нагоро́джувати¹.НАГОРОДИ́ТИ² див. нагоро́джувати².
I див. нагороджувати I.II див. нагороджувати II.нагородний-а, -е. Стос. до нагороди.
нагороди́ти[нагородитие]-роуджу, -одиеш; нак. -ди, -роудіт'
нагороди́ти 1 дієслово доконаного виду віддячити нагороди́ти 2 дієслово доконаного виду набудувати; наговорити багато нерозумного
(особливо відзначити когось за щось) винагородити, обдарувати, наділити, (як правило грішми) преміювати.
I див. нагороджувати I.II див. нагороджувати II.
【完】 见 нагороджувати
{нагороди́тие} -роуджу́, -о́диеш; нак. -ди́, -роуді́т.
-джу, -диш nagrodzić; wynagrodzić
Узнагарода
сов. от нагороджувати
узнагарода
узнагарода