КАДИ́ЛЬНИК, а, м.То же, что кадило (2).Нрд. I 280, САР1 III 357.
— Стил. САР1 б/п, САР2 сл.
КАДИ́ЛЬНИК, а, м.То же, что кадило (2).Нрд. I 280, САР1 III 357.
— Стил. САР1 б/п, САР2 сл.
Смотреть больше слов в «Словаре русского языка XVIII в»
-а, ч. 1) Той, хто кадить кадилом 2) перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь.
сущ. (греч. πυρεῖον) жаровня для курения фимиама. ... смотреть
-а, ч. 1》 Той, хто кадить кадилом2》 перен. , ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь.
див. каганець; підлабузник
кади́льник іменник чоловічого роду, істота ірон.
-ница кадило, кадильниця.
кадильник, -а