(зазро-), рощу, ростит, несов. кому-чему.Укр. заздростити.Завидовать.Злѣ и непрямо взирают на крест и тыи, иже чуждому бл̃гполучию зазростят. Буж. Пропов. 117.
(зазро-), рощу, ростит, несов. кому-чему.Укр. заздростити.Завидовать.Злѣ и непрямо взирают на крест и тыи, иже чуждому бл̃гполучию зазростят. Буж. Пропов. 117.
Смотреть больше слов в «Словаре русского языка XVIII в»
ЗА́ЗДРИТИ (відчувати заздрість), ЗА́ЗДРИТИСЯ розм., ЗАВИ́ДУВАТИ розм., ЗА́ЗДРОСТИТИ діал. Як усі здивуються, коли вона на свято узує їх (чоботи), як ус... смотреть
За́здростити. Заздрити. Коли їм близше придивимо ся, то переконаємо ся, що ті горлачі майже самі мальконтенти, котрі або чують особисту якусь уразу, або заздростять, суть занадто горді і тим не вдоволені, що не они верховодять, хотячи коштом иньшого себе вивисшити (Б., 1895, 30, 2-3)// пол. zazdrościć -заздрити.... смотреть
-ощу, -остиш, недок., кому, чому, на кого – що і без додатка, діал. Заздрити.
-ощу, -остиш, недок. , кому, чому, на кого – що і без додатка, діал. Заздрити.
за́здростити дієслово недоконаного виду діал.